|
| Yulianna
| 30 квітня 2011 р.
|
| Київ
|
|
Мій автомобіль: Toyota Auris 1,6 Luna MMT червоного кольору
Рік виготовлення: 2008
Час користування: з вересня 2008 року
|
Вирушити у подорож мене надихнуло видання «Фокус», що надрукувало спецвипуск «Красива країна». До нього увійшло багато фотографій та описів найбільш мальовничих місць України, редактори намагалися показати не надто відомі місця. Я, чесно кажучи, була вражена, — не очікувала, що стільки всього цікавого є в Україні, точніше, зовсім не замислювалася, що настільки прекрасне — поруч. Ми зосередилися на пошуку місць, розташованих не далі ніж за 300 км від Києва, оскільки це була моя перша «далека» поїздка :)))
І ось, ознайомившись з картою України, ми вирушили в дорогу.
Тривоги не було, тому що щоразу, сідаючи у водійське крісло автомобіля Toyota Auris і запускаючи двигун, я відчуваю себе цілковито впевненою і щасливою.
 Today Tomorrow Toyota Auris
 У гості до Весни
Першим пунктом нашої подорожі стало місто Канів. Останнього разу я була там, коли ще школяркою відвідувала Тарасову гору. Хотілося подивитися на світ, так би мовити «не по-дитячому ». Сьогодні Канів, що має дуже давню історію, окрім Тарасової гори практично нічим не відомий. Місто перебуває у сумному занедбаному стані, особливо погані дороги (за винятком хіба що ділянки, який прямує до Шевченківського заповідника).
Щойно ми піднялися на гору і відійшли подалі від «руху», поглянули навколо — все на світі перестало існувати, все, крім того місця, де ми стояли — відчуття були незвичайні. Відразу забули про велике шумне місто, в якому всі щодня кудись поспішають, і незрозуміло ж куди поспішають... Тут ми насолоджувалися тишею. Тиша буда така, що від неї розколювалися вуха. І тільки дерева шепотіли між собою. Вразили види — Дніпро тут дійсно широкий і потужний, відразу на згадку спадають рядки Т.Г. Шевченка:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма...
 Вид на Дніпро з Тарасової гори
 Вид на Дніпро з Тарасової гори (сірі смуги на річці — кам’яні хвилерізи)
Придбавши декілька сувенірів, ми знову вирушили в дорогу — вирішили відвідати місто Корсунь-Шевченківський. Дорога була чудова — на трасі машина поводилася впевнено і я, як досвідчений водій, їхала у крайньому лівому:))) Швидкість скидали, щоб насолодитися придорожніми краєвидами: Весна, як досвідчений дизайнер, одягнула дерева у святкове вбрання.
Весна! Весна! Чарівна, неповторна Весна — прекрасна пора року. Це коли світ щойно народився наново, і все, що робиться — робиться з чистого аркуша і так, як хочеться.
Корсунь-Шевченківський заповідник — це саме те місце, в якому Весна відчуває себе повноправною господинею і вона гостинно відчинила вхідні ворота до садиби Лопухіних-Демидових.
 Вхідні ворота до садиби
Оскільки місто відоме насамперед військовими подіями — битвою 1648 року між військами Хмельницького і поляками, а також Корсунь-Шевченківської операцією 1944 року, то два музеї на території заповідника присвячені в основному цим подіям. Один з них — це колишній палац Лопухіних-Демидових, побудований в стилі романтизму. На майданчику прямо перед палацом стоять різні зразки військової техніки: танки, гармати, літаки. Ми, як малі діти, почали фотографуватися у всіх можливих і неможливих ракурсах. Чим би «діти» не тішилися — аби все це не розвалилося :)))
 Ось так вантажівки у війну і штовхали
Проте справжньою перлиною заповідника є парк.
 Парковий ставок
Природа, ландшафт, строения сплелись в единую композицию, и даже огромные глыбы камней, которых очень много по всей территории парка, смотрятся как приятное дополнение ко всему увиденному.
 Парковий ставок
 Парковий ставок
У місці, де розташований парк, р. Рось, роблячи поворот, розгалужується на рукави, через які перекинуто пішохідні містки, і протоки, перегороджені в окремих місцях обкатаними валунами. Пробиваючись між ними, вода утворює вируючі потоки-водоспади,
 Пороги на річці Рось
а у більш глибоких місцях — тихі заводі. Саме в цих місцях вода, немов чарівне дзеркало, відображає всю красу. Грань між небом і землею стирається — відчуття вільного польоту:
 Мій чоловік
 Та його дружина
Расправить крылья и лететь в земные дали,
Взмахнув крылом и полететь над синевой.
А что нас ждет? Мы ничего еще не знали,
Летим в Весну — души моей покой...
Не хотілося нікуди поспішати. Ароматна зелень трав і дерев перепліталася з незвичайним співом птахів і шелестінням листя. Ласкавий вітерець ніжно перебирав волосся, немов нашіптуючи на вушко секрети вічної молодості, щастя і любові.
 Я з донечкою
Прямо з-під землі пробивалися «подарунки» — свіжі весняні квіти. Навіть зараз, сидячи в закритому офісі, я пишу свій маленький звіт і ніби відчуваю їхній запах.
 Квіточки
Якщо ви ще не побували в Корсунь-Шевченківському заповіднику, обов’язково відвідайте цей дивовижний куточок, який, я впевнена, не залишить вас байдужими, а спогади про побачене приноситимуть лише позитивні емоції ще дуже довго.
|
|
