|
| Виталий
| 16 квітня 2011 р.
|
| Київ
|
|
Мій автомобіль: Toyota Auris 1,6 Luna MMT, колір сріблястий металік
Рік виробництва: 2008
Час користування: з 2008 року
|
Привіт! Після весняного вояжу до Доломітів, які так мені припали до вподоби, як ніколи, мене переповнює бажання поділитися враженнями та спогадами про нещодавню поїздку в італійські Альпи. А вона вдалася!!!
Це вже моя 4-та поїздка до Альпів.
Термін поїздки: 18-28 березня 2011 року.
Автомобіль: Toyota Auris
Маршрут:
- Київ — Житомир — Рівне — Львів — Мукачево — Берегово — Лужанка — Будапешт — Відень — Лінц — Зальцбург — Інсбрук — Сан-Віджиліо.
- Сан-Віджиліо — Інсбрук — Зальцбург — ЛІнц — Відень — Будапешт — Чоп — Ужгород — Мукачево — Львів — Рівне — Житомир — Київ.
Загальний кілометраж: 4168 км.
Перш ніж визначиться з місцем чергового альпійського вояжу, було опрацьовано і вивчено багато корисної інформації про гірськолижні курорти Австрії та Італії, а саме Південного Тиролю. У фінал вийшли австрійський Шладмінг та італійський Кронплатц, що нам так полюбився (ми відкрили його для себе у грудні 2010, точніше привідкрили, бо через постійні снігопади та тумани особливо не вдалося помилуватися місцевістю і гарненько її вивчити). Переміг Кронплац, який входить до складу найбільшого в світі гірськолижного регіону Dolomiti Superski (1200 км підготовлених трас і 12 гірськолижних курортів).
Дякуємо сайтам:
Не знаю чому, але є у мене десь глибоко всередині таке відчуття, що колись давно я вже жив в цих краях. Особисто мені тут дуже затишно і комфортно, саме у психологічному плані. Я не приколююсь!! По-моєму, в житті у кожного з нас є такі відчуття і переживання, коли ми «відкриваємо» для себе нові місця, але при цьому складається таке враження, що ми тут колись раніше вже були.
Дійові особи
Учасники поїздки:
Я — у цій поїздці мене кликали «Татусем» :)))
Вадик, він же Умберто.
Маша, вона ж «Гаєчка»
І моя улюблена та вірна «Тойота-Ауріс». У її житті це вже 4-й альпійський вояж.
Старт
Наш вояж припав на не зовсім «феншуйний» час))) Старт був запланований на 18 березня 2011 року. За тиждень до цього трухануло і затопило Японію, ще раніше стало жарко на Близькому Сході, в Україні йдуть вгору ціни на пальне і зростає курс євро, і взагалі, неспокійно якось.
Але, подолавши всі бюрократичні перепони у вигляді вимог посольств, запасаємося їжею, напоями, у тому числі й міцними, європейськими грошовими знаками, гірськолижними страховками, «зеленими картками» і вирушаємо в дорогу.
Ранок 18 березня 2011 року, 4:00. Йду прогрівати улюблену «Тойотку-Ауріс» і помічаю, — не горить передній габарит. Відразу ж планую по дорозі заїзд на сервіс «Тойоти» у Рівному, щоб усунути неполадку. Забираю Вадика з Машею і ... Go West!
Суха дорога до Житомира змінюється на вкриту льдом на ділянці Житомир — Рівне. Перед нами на крижаній дорозі розвертає вантажівки, місцями посипана піском дорога переходить у суцільний лід. О 9:30 ми вже в Рівному на «Тойоті», міняємо лампи, п’ємо каву, заправляємося бензинчиком, обідо-снідаємо:))) і вперед!
Об 11:30 вирулюємо з Рівного, сніг і лід на дорозі змінюються на дощ до Дубного, а далі тільки сухо і комфортно. Подолавши без втрат і збитків у технічному плані розбиті місцями в мотлох ділянки дороги Стрий — Мукачево — Берегово, о 18-й години прибуваємо в прикордонне містечко Берегове.
Контрольна заправка «до повного» перед кордоном, кидаю погляд на кріплення боксу на даху і тихенько прозріваю: одне з кріплень розкрутилося, а це означає додаткові витрати часу на сервіс для усунення неполадки. А якщо самі не зможемо впоратися, тоді де шукати нормальний сервіс, на якому усунуть проблему, адже у нас самих досвіду нема...
Діагностика показала, що для усунення неполадки необхідний спеціальний чотиригранний ключик, якого в нас нема, або молоток, плоскогубці і викрутка.
У голову полізли усілякі нехороші думки про неспокійний час, про максимальну близькість Місяця до Землі за останні 300 років, про цунамі і руйнівні катастрофи. Що за халепа така? Адже ніколи ж такого не було. А тут за один день дороги одразу два трабли.
Ясна річ, що інструменту в мене нема, адже Тойоти не ламаються... )))
Висновок: незалежно від марки авто, інструменти в авто мають бути у наявності (молоток, викрутки, плоскогубці). Це дорога, а в ній всіляке трапляється.
Але світ не без добрих людей. Зупинившись біля тротуару, ми опинилися біля прохідної одного з підприємств Берегового.
Хвала добрим людям, В. К. & Co, за хвилин 30-40 всі на своїх місцях, і ми готові продовжувати наш альпійський похід!
Прикордонний перехід в Лужанці зустрів нас невеликий чергою на 15 автомобілів, яку ми пройшли якраз до перезмінки. Ми були останніми, кого випустили українські прикордонники з митниками в свою зміну.
І ось кордон Угорщини, читай Євросоюзу.
— Куди їдемо? Паспорти! — каже угорський прикордонник. — О, польська віза, німецька і австрійська. Хм...
Польска віза у нас не можна! — резюмував, намагаючись здаватися важливим, угорський прикордонник.
— Чому? — Це ж не перший в’їзд за візою, та й до Угорщини теж їздили по ній.
— Начальство не велить, — аргументував мадяр.
— А у нас бронювання готелю в Будапешті, ось роздруківка з «Евробукінга». — Це його і спантеличило.
Взявши роздруківку, доблесний страж європейських кордонів пішов. Його не було хвилин 10. Прийшов зі словами: «Польська віза — тоталь контрол!» — Чекайте, мовляв, ми все перевіримо!!
Зрештою ця фраза стала одним з хітів поїздки )))
Перевіряли угорці хвилин 30 ще, потім віддали нам наші паспорти і запросили на митний контроль, де відкривши бокс, і побачивши лижі і черевики, запитали куди їдемо:
— Будапешт, — кажу, і бачу, як в угорця стають квадратними очі, на кшалт «Чи то лижі не їдуть, чи то я.....», а потім додаю, що після Будапешта, в Альпи. Його попустило. )))
Шлагбаум відкритий і... здрастуй, Європо!
У голові одразу купа запитань на тему — ну чому ж у нас так все погано? А як же Євро-2012? Невже всі на літаках та власних пепелацах по повітрю? А де ж дороги в Україні? За що?! ................
На годиннику була восьма вечора за європейським часом, до Будапешта — трохи більше 300 км. По дорозі, на заправці, придбали угорську віньєтку на 10 днів за 10 євро (2800 HUF), помили машину (надто вже вона брудненька була після 850 км пробігу дорогами Неньки).
300 км до Будапешта проїхали чудовими угорськими дорогами за 3 години, зі зміною водія. Я здох після 1000 км пробігу за добу, і штурвал був доручений Вадику. Він нас за допомогою Оленки (так у моїй машинці називається навігатор )))))) доставив до запланованого місця ночівлі в Будапешті — Hotel Carmen Pansio, де на нас чекав тримісний номер за 30 євро на добу. (Окрема подяка за готель Matriza з Skier.com.ua)
 Hotel Carmen Pansio
До вартості номера входила плата за паркування і користування Wi-Fi. Готельчик дуже скромний, але чистенький, з якісною постіллю у вигляді пухових ковдр і свіжої білизни. Скажу одразу, готель не для гламурних.
Запитання: де, практично в центрі Києва, можна за 330 грн. зняти номер у пристойному готелі на трьох?
No comments, самі все знаєте.
Їдемо далі
Ранок суботи, 19 березня, видався у Будапешті дощовим і вітреним з температурою повітря +4°C. М’яко кажучи, не зовсім приємна погодка. О 8-й ранку ми вирушили в бік Австрії.
Подолавши близько 200 км по дощовому, але чудовому угорському автобану ми говоримо: «Gruss Gott, Osterreich!!!»
О 10-й ранку, сніданок у Парндорфі. Місцем для череводогідництва було обрано місцевий McDonalds і McCafe. Враховуючи склад «ранкової пропозіціїї», вийшов цілком нормальний сніданок з десертиками. Потім був невеликий шопінг (необхідна закупівля продуктів) на перший день проживання в апартаментах в Італії, який випадав на неділю (а в неділю, як правило, в Європі магазини не працюють).
Близько 12-ї години дня, виїжджаємо з Парндорфа у бік Доломітів, до цілі близько 650 км. За вікном миготять австрійські пейзажі, проїжджаємо повз Відень, Лінц, Зальцбург.
Одразу за Зальцбургом автобан прямує до Німеччини, близько 100 км дороги між Зальцбургом та Інсбруком йде через Баварські землі. Там ми і зробили невелику зупиночку, щоб прогулятися набережною величезного і красивого озера Кімзе (Сhiemsee). У Німеччині його називають «Баварським морем». Площа озера складає 79,9 км².
 Озеро Кімзе
Успішно проїхавши Баварію, нас знову зустрічала Австрія, а точніше її земля, поіменована Тирольщина. За вікном залишився Ваттенс (містечко в якому знаходиться підприємство, де обробляють гірський кришталь «Swarowski», при ньому ж є музей і магазин), от і Інсбрук позаду. На Бреннерському перевалі розлучаємося з 8,50 євро (плата за проїзд через перевал) і...
Bongiorno, Italia!
Ще 30 км автобаном (вартість 2,70 євро) і ми майже біля цілі, — 40 км по націоналам, вузенькими, звивистим, але рівним гірським дорогам і ми на місці. Нас вітає маленьке, чарівне південнотирольске містечко San Vigillio ді Marrebe, що розташоване біля підніжжя легендарної гори Kronplatz.
Ось і наша обитель — прекрасна резиденція «Christophorus», що розташована у самісінькому центрі San Vigillio.
 Appartamenthaus Christophorus
 Вид з вікна
Побачивши таку красу, я сказав: «Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЖИТТЯ!» Хіба, не заради таких картин ми їздимо за тисячі кілометрів?....
До нашого нового дому нас провів господар аппартхауза, Крістоф, люб’язно показуючи всі особливості — достоїнства.
А далі була каталка, я б сказав, поки що, найкраща каталка в житті!!!!!!!!!! Море снігу, сонця, прекрасні гори, свіже повітря, безліч винятково позитивних вражень, адреналіну від трас, захоплень від італійської кухні.
Відпочинок. День перший. Альта-Бадія
В якості першого дня, для розминки, дня, вступного в Dolomiti Super Ski, була обрана Alta Badia — одна з 4-х Ладинських долин.
Чому? У цих краях я побував у грудні 2010-го, тоді практично всі дні був туман і сніг. Не дивлячись на обмежену видимість, я відчув енергетику цих місць, їхню красу, шарм, чарівність, легкість.
Якщо ви попросите мене охарактеризувати «Альта-Бадію», я вам відповім: вона легка, прекрасна, чудова.
 Альта-бадійский пляж
 Гори в Альта-Бадії
 Схил в Альта-Бадії Відпочинок. День другий. Кронплац
Якщо Альта-Бадію можна охарактеризувати як легкий, ба навіть гірськопляжний відпочинок, то Кронплац — більш динамічний, молодий, цікавий, в хорошому розумінні слова агресивний. Широкі, як автобани, долинні спуски завдовжки від 2-х до 5-ти км, синьо-червоно-чорні. Він мені подобається за те, що на Кроні є все: і дуже круті чорні (траса 45 — Пікулін), і просто чорні, 5 км завдовжки кожна, Hernegg (траса № 4) та Sylvester (траса № 1), я люблю його за довгі і цікаві червоні долинні спуски в Оланг (траси № 21 і 22), я люблю його за сині широченні, як автобани, траси № 8 (Belvedere) та 28 (Marchner), де відверто можна «політати». Я люблю Крон за червоно-чорні траси на Furkelpass (32-34), де тренуються багато збірних світу, і розташовані найкращі гірськолижні школи. Я люблю Крон за чорну Ерту (траса № 40), де щорічно у грудні відбувається Кубок Європи зі слалому, за довгу червону трасу № 41 з вершини Piz de Plaies до San Vigillio. Кронплац — він шикарний! Крон бере не кількістю, а якістю трас.
У плані побуту на Кроплац теж все супер-пупер. Суперсучасний Kroncentre на самісінькій вершині (з кафе, барами, ресторанами, дитячими ігровими кімнатами, пунктами прокату, магазинами і т. д.) Безліч затишних ресторанчиків на схилах з досить демократичними цінами і прекрасною кухнею. А чого варта піца в Curva de la Grappa (Schnapscurve) — вона величезна і божественна.
Крон підкорив усіх.
До якості трас додалася і презентація нової Ferarri FF — першого повноприводного автомобіля в модельному ряду скудерії. Саме в Кроплаці компанія «Феррарі» презентувала всьому автомобільному світові свою новинку.
 Крон та Феррарі
 Ferrari FF
 Підйомники на Кронплаці
 Панорама Кронплаца
 Мануэла й Манфред Мельг вітають свого кумира Відпочинок. День третій. Кронплац, він же день Вадика та Маши
Оскільки від Кронплаца всі були у захваті, вирішили продовжити катання на Кроні.
Але цей день був не зовсім звичайним для моїх друзів Вадика та Маші. Саме цього дня, три роки тому, вони познайомилися. Саме на цей день Вадик запланував зробити один із найважливіших вчинків у житті кожного чоловіка — запропонувати руку і серце своїй коханій.
Я знав про плани Вадика, активно брав в них участь, обговорював, де і як краще буде це зробити. Зрештою вирішили, що найкращим місцем буде верхівка гори Кронплац, під дзвоном Concordia, що був споруджений на рубежі тисячоліть, у 2000-му році.
Саме це місце стало місцем коронації принцеси Долассіли, прекрасної і непереможної правительки тутешніх місць (щоправда невідомо якого року), а назва гори Kronplatz перекладається з німецької як «місце коронації».
Поки Вадик, готувався, ми з Машкою літали по схилах Кронплаца. Вранці траси просто чудові, спокійно їздити нереально.
 Ось і Машенька летить
 А ось і я
І ось я чую по рації від Вадика, що він готовий, ми з Машею піднімаємося вгору до дзвона... Далі тільки одні емоції, океан емоцій.
На мою сувору чоловічу щоку скотилася скупа сльоза... )))
 Fidanzamento
 Маша та Вадик
А далі було катання. Вадик вирішив зробити кілька спусків у костюмі. Інтерес з боку оточуючих до нього був величезний, хтось просто голову не міг відвернути, хтось посміхався, а деякі просили сфотографуватися з ним.
 Вадик у костюмі
Потім, вже за традицією, обід в Curva de la Grappa. Улюблена піца-кальцоне. Зверніть увагу на розмір піци по співвідношенню до мене. Самому вмолоти її не реально — перевірено))). Вона не просто велика, вона величезна!
 Я та піца-кальцоне
 Лами — невід’ємна частина господарства власників Curva de la Grappa
День закінчували на склонах Piz de Plaies (зона катання над San Vigilio di Marebbe).
 Piz de Plaies
 Віднедавна я збираю особисті фото на тему гір, сонця та напоїв Відпочинок. День четвертий. Селла Ронда
Селла Ронда — це знаменитий лижний маршрут, що пролягає навколо гірського масиву Sella Ronda. Він проходить по чотирьох долинах ланцюжка Dolomiti Superski: Val Gardena, Alta Badia, Val di Fassa та Arabba. Через перевали Campolongo, Sella, Gardena і Pordoi. Маршрут розрахований на один день і здійснити його можна як за годинниковою стрілкою (Помаранчева Селла), так і проти (Зелена Селла). Довжина маршруту — 40 км, 26 з яких — лижні спуски.
Ми обрали Помаранчеву Селлу, як складніший і цікавіший варіант. Зелена Селла простіше, на ній переважають сині спуски, а на помаранчевій — червоні.
Почали о 9-й ранку в Корварі закінчили о 3-й годині дня там само.
Подорож вдалася: був і адреналін від трас, і захоплені вигуки від пейзажів, — це словами не передати.
 Arabba
 Ми на Араббі
 Val di Fassa та її широченні, як автобани, траси
 Гори у Val di Fassa
 Col Rodella у долині Val di Fassa
Особливо запам’ятався переїзд з Валь-ді-Фасси до Валь-Гардени. Природа там просто казкова. Складається таке враження, що зараз, з-за дерева, гномики вийдуть привітати нас. Просто фантастика!
 Перехід з Валь-ді-Фасси до Валь-Гардену
Був і обід в ресторані з мішленівських зірками (це понти звичайно, ми й самі не знали про це, доки не сходили в WC через головний зал ресторану).
 Паста alla carbonara
Був і тест-драйв BMW Х1 у виконанні Вадика і Лоренцо в Ла-Віллі. У ці дні в Альта-Бадіі тривав тиждень BMW, і промоутери акції запросили нас на тест-драйв модельного ряду баварців. Чим люб’язно скористався Вадик з Машею.
 Тест-драйв БМВ
Особисто я абсолютно спокійно ставлюся до цього бренду. Поважаю його, але люблю Тойоту, Лексус і Ауді.
День закінчили прошуто з динькою і десертиком.
 Prosciutto con melone Відпочинок. День п’ятий. Alta Badia
Під час вечері напередодні приймаємо рішення відвідати Кортіна-д’Ампеццо — найвідоміший італійський гірськолижний курорт, що розташований за 50 км від San Vigillio.
День розпочався якось сонно, встали ми рано з розрахунком виїхати до Кортіни, але так вона нас і не дочекалася. Ми прочитали чимало спірних відгуків про це гламурне містечко й вирішили не випробовувати долю та залишилися у вже такій знайомій нам Альта-Бадіі.
Спочатку відвідали церкву Санта-Кроче (1484 року), що розташована на висоті понад 2000 метрів. І там побавили себе каппуччінкою в оточенні абсолютної тиші і спокою.
 Il Cappuccino italiano
 Такого внутрішнього спокою я ще не пам’ятаю
 Вадик мене підтримує
А потім було катання в Альта-Бадіі — ми піднялися на гору Vallon (висота 2550 м), і перед нами відкрилися приголомшливі види на Альта-Бадію й Араббу з льодовиком Мармолада.
 Гора Валлон (2550 м)
 Пирамідка на Альта-Бадії
 Вид зі схилу в Альта-Бадії
 Льодовик Мармолада (3342 м)
 Дякую тобі, Господи, що я...
 Повна гармонія
А потім було гірськопляжництво.
 Гірськопляжники
 Гірскопляжниця
З кожним днем ставало все тепліше і тепліше, вдень до +10°C на висоті 2000 метрів, а внизу на висоті 800 метрів температура повітря сягала +21°C!!! І після обіду, чесно кажучи, траси нижче 2000 м пливуть і кататися не зовсім в кайф.
На зворотній дорозі з Альта-Бадіі до Сан-Віджіліо нас обігнала наша знайома Ferrari FF. Але в моєму Аурісі є кнопка «спорт-режим», натискаю її, і ... о диво! Ferrari FF вже позаду!
 Ferrari FF на трасі
 Опа, і Феррарі вже позаду!
Відпочинок. День шостий. Kronplatz (показові виступи)
Цього дня ми вирішили залишитися на Кроні, плануємо кататися з 8:30 до обіду, оскільки з обіду траси пливуть на сонечку. Як завжди організовано (о 8:26 за 4 хвилини до початку роботи підйомників), ми вже біля турнікетів. Команда «старт!», і починається відрив на повну. Ми вирішили обкатати всі долинні спуски з вершини Кронплатца. Спочатку зв’язку синіх Belvedere і Marchner, потім Alpen, потім червоні спуски в Оланг, і на десерт — дві чорні п’ятикілометрові траси Hernegg (траса № 4) і Sylvester (траса № 1). Бомба!!!!!
 Верхня частина траси № 1 Sylvester
 Вид на San Vigillio, Piz da Perez, червону трасу № 34 та синю № 36
Потім улюблена гастрономічна траса до Curva de la Grappa, як завжди, кажеш собі, що не варто сильно наїдатися, але наприкінці просто викочується з цього прекрасного закладу))) І спуск до наших апартаментів. У підсумку, за скі-пасом, пробіг за півдня 36 км. Ми всі прийшли до висновку, що якщо в такому темпі кататися цілісінький день, то впадеш мертвий.
Катання завершено. Глибокий подих, кажемо: «Ciao, Kronplatz!» (До зустрічі!)
Душу переповнюють емоції радості і невеликий смуток з приводу закінчення катання, почуття задоволення від отриманих вражень, почуття гордості за себе і своїх друзів з якими провів прекрасний тиждень в Доломітових Альпах.
Повертаємось додому
Потім була дорога додому. Виїхавши, о 6:30 ранку з Сан-Віджіліо, на 9:30 були в Зальцбурзі. Невеликий шопінг, подарунки рідним і близьким, ранній обід, заправляємо автомобіль і об 11:30 вирушаємо в бік сходу. На 22:30 були в Ужгороді. Ночівля в готелі «Ужгород ». Сніданок і на Київ.
Цікавий факт
Проїхавши 1100 км європейськими автобанами, ми не зустріли жодного поліцейського в засідці. У них є обмеження швидкості, але система працює так: знак обмеження, попередження про радар і метрів через 500-1000 радар з фотофіксацією. Все. Якщо дуже поспішаєш, то ти або ідіот, абл втрапиш на штраф. Якщо ти людина нормальна і дисциплінований водій їдь собі спокійно, ніхто тебе чіпати не буде.
Україна... Ви і так все знаєте. Ми спеціально порахували кількість «продавців смугастих паличок» від Чопа до Києва — 25!!!!!! Я мовчу про нелогічні знаки та стан окремих ділянок дороги, особливо в горах. Там краще вночі не їздити, бо можна без коліс залишитися.
Ось ми і вдома. Очікування, обнімання, поцілунки. Подарунки дітям, емоційні розповіді про нашу поїздку. Посмішки, море позитивних емоцій.
Час планувати наступну поїздку. Можливо, це знову будуть Доломіти. Ой, як багато ми ще не побачили і не знаємо. Я знав, що однієї поїздки в Доломіти буде замало. Я знаю, що й двох поїздок замало. Доломіти манять до себе своїми казково красивими горами, німецьким орднунгом (порядком), прекрасною італійською кухнею. Південний Тіроль — це вже не Австрія, але ще й не Італія. Це симбіоз двох культур, що ввібрав в себе краще.
| 
